Глорія
 

ЛЬВІВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ВОСКРЕСІННЯ

Lviv Academic Theatre Voskresinnia
Home
 
   

 

 

 

 

 

NEWSLETTER /Інформаційний бюлетень

Замовити репертуар

 

 

 

 

 

     

    Репертуар Вистави Золотий Лев Історія театру KолективDownload file  Партнери театруКонтакти 

 

Глорія

Сценарій та музичне оформлення   Ярослав Федоришин Засл. діяч мистецтв України
Режисер                Алла Федоришина Засл. артистка України


 

 

 

 

Ролі та виконавці: Світлий поводир Тетяна Ткаченко, Червоний поводир Володимир Геляс/Назар Лис, Вона Наталія Марчак / Галина Стричак,   Він Володимир Губанов, Скрипаль Петро Микитюк Дивниa 1 Наталія Марчак, Дивниa 2 Галина Стричак, Дивниa 3 Марія Ковалик,  Дивний Тарас Юричко,Старий I Володимир Чухонкін, Старий II Євгеній Петров, Шеряев Ігор - Перкусія

Під етномузику вісім персонажів на ходулях творять феєричне дійство, пов’язане із ритуалом вогню. Спочатку були птахи, потім з’явились люди, потім було весілля, потім з’явились діти, потім появилось золото і з’явився вогонь, який почав розривати і спалювати все добре, чисте і духовне в людях в пошуках за золотом. Всі ці вічні теми червоною лінією проходять в виставі “Глорія”. Вистава заворожує пластикою акторів, де сцени апокаліпсису працюються жорстко і в шаленому ритмі. Фінал вистави створюється піротехнічними сценами на етнічній музиці Буковини та Гуцульщини. Після апокаліпсису знову повертається радість світло людського життя на Землі.

 

 

 

 

Як театр «Воскресіння» в Ірані гуцульське весілля показував
 Львів’яни – перші актори, що побували на театральному фестивалі «Фадр» у Тегерані, ще й під час небезпечних народних заворушень... 11 країн світу, понад 170 колективів з усієї Земної кулі, а серед них – і Львівський академічний духовний театр «Воскресіння». Усі вони зустрілися у Тегерані (Іран), де уже в 29-й раз пройшов Міжнародний театральний фестиваль «Фадр». Східний глядач вперше побачив український театр – підопічні заслуженого діяча мистецтв України Ярослава Федоришина зуміли продемонструвати українську автентику, переплетену з театральним досвідом і майстерністю. Попри емоційну стриманість мусульманських традицій, тамтешні поціновувачі мистецтва «на ура» сприймали українські експресію та щирість – вистави «наших» в Ірані проходили з аншлагом. Враженнями з Ірану актори театру «Воскресіння» поділилися ексклюзивно з «ВЗ».Фестиваль «Фадр» проходить у кількох напрямах: музика, кіно, театр. З України в Іран театр «Воскресіння» привіз вуличну виставу з вогняним шоу «Ґлорія». Це – годинне дійство на ходулях з використанням етнографічного матеріалу, гуцульських танців, троїстих музик… Перед тим, як показувати все на широку публіку, виставу передивились іранські «цензори» - імами, викидаючи з неї ті елементи, які суперечать усталеним традиціям та нормам і які не можна споглядати та відтворювати у житті тим, хто сповідує іслам. «Цензури» не пройшов лише один епізод – де під час гуцульського весілля наречений бере на руки наречену, - розповідає кореспондентові «ВЗ» актор театру «Воскресіння» Петро Микитюк. – Тамтешній звичай забороняє привселюдно торкатися жінки. Також не можна плескати в долоні, веселитися, навіть фотографувати.

 

Zawartość tej strony wymaga nowszej wersji programu Adobe Flash Player.

Pobierz odtwarzacz Adobe Flash

Сумна держава...»Небезпечного присмаку українським гастролям в Ірані додали народні збурення – опозиція після річної перерви вийшла на вулиці. За словами акторів, під час їхнього перебування в Тегерані було убито двох журналістів, часто лунали постріли... На кожному кроці – поліцейські з автоматами. Львів’янам так і не вдалося побачити музеїв, автентичних пам’яток культури країни. Українське посольство запевняло: як тільки ситуація з маніфестантами вийде з-під контролю, за акторами пришлють літак. Львівським акторкам Тетяні Ткаченко та Наталі Марчак доводилось постійно ходити із покритою головою та в рукавичках, як і годиться іранським жінкам. Якщо в Каїрі, де ми були раніше, араби буквально «хапали» тебе на вулиці, в Ірані під час вітання-прощання театральні керівники навіть не потисли нам рук – лише чоловікам, - згадує Тетяна Ткаченко.«– Та, незважаючи на заборони виявляти свої емоції, наші виступи не

 

залишались без оплесків, вигуків і сміху – по хай і скупих на експресію обличчях було видно, що людям подобається наша творчість».Іранські театри, за словами львів’ян, залишаються далеко позаду в еволюції жанру вуличної вистави. «Вуличний театр в Ірані – на зародковому рівні, сюжети прив’язані переважно до історії країни, актори просто виголошують якісь тексти», - зазначив Петро Микитюк.
Юлія ТУНІК-ЧОРНА, 25.02.2011 Високий Замок - інтернет версія

 

 

 
     

 

Галерея