Урок

«Арифметика веде до філології, філологія — до злочину».

Львівський академічний театр «Воскресіння» представив нову прем’єру — виставу «Урок» за п’єсою Єжи Йонеско, створену за підтримки Українського культурного фонду. Творці вистави — заслужена артистка України Алла Федоришина та Юрій Пилипчук взялися за непросту справу — розповісти драматичні події весело і драйвово, а тому і визначили жанр як комедійна рок-драма.П’єса «Урок» французького драматурга румунського походження Єжи Йонеско є яскравим взірцем театру абсурду. Написана у далекому 1951 році (того ж року була поставлена в Парижі), в наші дні набуває особливого звучання й актуальності. Єжи Йонеско стверджував, що його п’єси попереджають людей про небезпеку, в якій вони ризикують опинитись. На перший погляд, текст, який начебто не містить якихось глибоких сенсів, наче стоїть поза сюжетом. Але головні персонажі – вчитель — божевільний тиран і його учениця уособлюють зіткнення двох світів — тоталітарного і демократичного. П’єса «Урок» розвиває ідею драматурга про творчу енергію мови. Мова трансформує реальність: скромний вчитель перетворюється в убивцю, бо «арифметика веде до філології, філологія — до злочину».

Вчитель, носій мови, втілення інтелектуального, розумного начала, у своєму єдиноборстві і протистоянні з наївним самовдоволенням і неотесаним «тверезим глуздом» своєї учениці піддається енергії мови, її владі й вчиняє злочин. На початку «уроку» поведінка вчителя транслює сексуальний інтерес до своєї учениці, але з розвитком сюжету він настільки захоплюється власними промовами, що не дозволяє дівчині вставити ні слова. А її фраза «мені болять зуби», повторювана наче мантра, доводить вчителя до сказу. Дійство на сцені відбувається під супровід рок-музики у виконанні гурту Sunflowers, звучать пісні німецькою й українською мовами, які співають усі персонажі. Костюми служниць (їх три, хоча в Йонеско була одна) чорні, вчитель, скинувши чорний плащ, опиняється в червоній піжамі – колір крові, яку він так нещадно проливає. Чорні металеві рухомі конструкції схожі чи то на ліжка, чи на шибеницю, і багато цупкого паперу, який служниці час від часу розкидають по сцені, — ото й усі декорації. У фінальному діалозі вчителя зі служницею з’ясовується, що це далеко не перше вбивство. В арсеналі божевільного вчителя уже сороковий труп, який, як і попередні 39, треба кудись заховати. Тобто, багато злочинів — це просто статистика… Високий Замок Людмила Пуляєва

Ежен Йонеско народився 26 листопада 1909 року в Румунії, у місті Слатіна. Його батько, адвокат за професією, був румуном, мати — француженкою. Ледь дитині виповнився рік, родина переїхала до Франції. Рідною мовою для Ежена Йонеско стала французька. І своєю батьківщиною він завжди вважав не Румунію, а Францію. Спочатку через негідне ставлення батька, який покинув родину, залишивши її напризволяще, і протягом багатьох років не подавав про себе ніяких звісток; з роками цей вибір отримав і щось на зразок політичного обґрунтування. У Франції, спочатку в Парижі, потім у провінції, майбутній письменник прожив до чотирнадцятилітнього віку, після чого йому довелося знову повернутися до Румунії, оскільки через розлучення батьків права на дітей одержав батько. Там хлопець закінчив школу, потім філологічний факультет Бухарестського університету і здобув спеціальність викладача французької мови й літератури. У 1936 році Йонеско одружився, а в 1938 році йому вдалося домогтися стипендії для написання у Франції дисертації «Тема гріха й смерті у французькій поезії», і він удруге, тепер уже назавжди, залишив країну, у якій народився. Наукова праця була для нього лише приводом для еміграції: Румунія того часу впевнено йшла шляхом фашистської диктатури, і дихати там ставало усе нестерпніше.У Франції спочатку життя складалося нелегко: Йонеско змінив кілька професій, найдовше пропрацювавши коректором у марсельському юридичному видавництві. Першу п’єсу Йонеско було поставлено 1950-го року. Будучи драматургом, швидко здобув славу. У 1970 році його обрали членом Французької Академії. Помер 28 березня 1994 р. в Парижі..