БАЛАГАН ЧЕСНОСТІ
За п’єсою Луїджі Піранделло «Насолода від чесності»
Режисер – Ігор Задніпряний,
Художник – Ірина Задніпряна.
Ролі та виконавці: Бальдовіно – Петро Микитюк, Агата – Марія Ковалик / Віра Цихацька, Фабіо – Володимир Губанов, Маддалена – Тетяна Ткаченко / Наталія Марчак, Мауріціо – Олександр Чекмарьов / Юрій Пилипчук, Священик – Володимир Чухонкін / Тарас Юричко.
Вистава з італійським шармом у стилі комедії дель-арте
П’єса з маловідомих і малопопулярних за межами Італії, на відміну від «Шість персонажів в пошуках автора» і «Генріха 4». В Україні ще не ставилася в жодному театрі. Прем’єра першої постановки відбулася в листопаді 1917 року в Туріні. В Італії п’єса досить популярна, ставиться часто, в 60-70-х було знято кілька художніх фільмів за її мотивами.
Піранделло – один з найвпливовіших драматургів Італії 20-го століття. Видатний теоретик театру, засновник впливого напрямку «театр гротеску». Лауреат Нобелівської премії з літератури 1934 року за «творчу сміливість у відродження сценічного і драматургічного мистецтва».
«Соціальна маска» – провідна тема творчості Піранделло. Відштовхуючись від цього, був обраних художній прийом – стилізації вистави під «театр масок», під традиційний італійський народний «театр дель арте».
За сюжетом маркіз Фабіо хоче фіктивно одружити свою вагітну коханку Агату, щоб зберегти своє добре ім’я. Вони знаходять на роль фіктивного чоловіка Бальдовіно, але той вирішує поводитися чесно…
Ось вам казка.
Жив собі король, і був він абсолютно прозорий. Настільки прозорий, що не в стані був приховати жодних своїх намірів та думок. Цим з великим задоволенням і натхненням користувалися королівські міністри. Міністри, відповідно, процвітали, а королівство – занепадало. Король все бачив, страждав, але нічого вдіяти не міг.Одного разу приїхала до королівської столиці трупа «театру масок». Королю настільки сподобалась вистава, що попросив він головного актора зробити йому маски, які б відображали різні стани та емоції людини. І почав король цими масками користуватися. В якийсь момент вдягав маску гніву, в якийсь радості, щирості, хитрості…. І все в королівстві стало на свої місця. Хтиві міністри залишилися без роботи, а прості люди почали спокійно працювати, собі на радість а державі на корить. Якось після важкого робочого дня, подивився король на себе в дзеркало, і побачив там маску. Зняв маску, а під нею була ще одна, зняв цю, а під нею ще, і ще, і ще…. Так і загубив король назавжди своє істинне обличчя.
Це вам не про сюжет вистави. А про її зміст.
