«Чайка» А.Чехов
Гран-прі на Міжнародному театральному фестивалі «Біла Вежа» в Бресті (Білорусь)
Потрібні нові форми. Нові форми потрібні. А якщо їх немає, то скоріш за все нічого не потрібно. Без театру не можливо….
Режисура, сценарій і музична обробка – Ярослав Федоришин (Заслужений діяч мистецтв України)
Сценографія і костюми – Алла Федоришина (Заслужена артистка України) Світло – Кшиштоф Дубель, звук – Сергій Кондратович
Актори: Наталія Марчак, Наталія Лукашонок, Галина Стричак, Петро Микитюк (Заслужений артист України), Володимир Губанов (Заслужений артист України), Володимир Чухонкін, Тарас Юричко, Юрій Пилипчук, Євген Петров, Олександр Чекмарьов.
«Люди обідають, тільки обідають. Поміж тим складається їхнє життя і руйнуються їхні долі», – каже А. Чехов. Не можна грати п’єси Чехова словами Чехова, тому що в нього все відбувається зовсім по-іншому. І ми постаралися зробити виставу «Чайка» засобами вуличного театру, намагаючись розкрити тему людської мрії, людської любові. Якщо ці поняття у людини перестають діяти, тоді лунає постріл. Постріл, який сповіщає, що без любові жити не можна. Сцени сільського життя вводять нас в атмосферу ностальгії за чимось прекрасним, з’являються крила птахів, і люди починають літати. Це польоти їхньої фантазії, їхнього міражу. Піротехнічні, вогняні засоби та використання відеоматеріалів створюють атмосферу свята там, де воно є, а також і атмосферу смутку там, де життя зупиняється.
Тривалість вистави – 60 хв.
Чайка» виявилася дуже виразною виставою, незважаючи на те, що режисер використав стільки геніальних, можна сказати, навіть поетичних трюків. Але, напевно, таку «Чайку» не слід розуміти «прочитаною», а відчувати серцем. Одна безперервна поезія Федоришина – спочатку скелети небачених тварин, позіхаючих зеленим і рожевим димом, йдуть до глядача, потім вистрілюють феєрверки, а потім справжні ракети вибухають у небі, і попіл падає прямо на голови глядачів. Відчуття прямої присутності, якщо чесно, дивує. Ти сидиш наодинці перед Ніною, яка вимовляє свій відомий монолог “Люди, леви, орли та куріпки …”. Ось Ніна в білих крилах – вона красива і ніжна – але також тривожна. Чомусь у Костянтина з’являються білі крила чайок. Пізніше – у улюбленого долі Тригоріна, у Аркадіна, у інших героїв драми. Все! Саме Федоришин перетворює всіх на птахів зі зламаними крилами. Так у вашому виконанні всі чайки героїв? – запитали ми Федоришина. “Так, ми, швидше за все, чайки”. (Тетяна Селамова, Вечірній Брест)
«
Перед глядачем постає процесія героїв. Вони проходять знову і знову, як на початку вистави, так і протягом усієї дії. Такий спосіб ходіння навколо не дозволяє героям вийти за її межі, все починається і закінчується в цьому колі, незважаючи на сильне бажання Костянтина і Ніни вирватися з нього. Тоді постають перед нами маленькі діти, які мріють стати дорослими і великими як Аркадіна, досягають вершини як Тригорін. Однак реальне життя далеко не таке. ( Наталія Коупанько, «Виконбрест»)
Перед глядачем постає процесія героїв. Вони проходять знову і знову, як на початку вистави, так і протягом усієї дії. Такий спосіб ходіння навколо не дозволяє героям вийти за її межі, все починається і закінчується в цьому колі, незважаючи на сильне бажання Костянтина і Ніни вирватися з нього. Тоді постають перед нами маленькі діти, які мріють стати дорослими і великими як Аркадіна, досягають вершини як Тригорін. Однак реальне життя далеко не таке. ( Наталія Коупанько, «Виконбрест»)
Основою вистави є сюжет однойменної п’єси А.Чехова про стосунки Костянтина та Ніни. Чайка постає символом самотньої нещасної птиці, засудженої на безперервну циркуляцію, що кричить над водою. Головна героїня Ніна Зарічна ототожнює себе з такою чайкою. Вистава «Чайка» побудована на контрастах. На мить актори миються у ванні та переходять один на одного з відьмами, а в наступному епізоді жінка в траурі гуляє по площі в чорному одязі. Незвичайною, але цілком зрозумілою мовою львівська група розповіла нам про їх інтерпретацію історії Чехова. Директор Ярослав Федоришин: «Я хотів би, щоб люди не забували, що в них є крила, і ми повинні всі літати. Бо якщо зламані крила, ми почуваємось погано. У виконанні багато чайок, ми всі чайки за своєю суттю. Для вистави була написана унікальна музика. Чехов мені цікавий тим, що він говорить: «Ми всі думаємо, що у нас все є по переду, але виявляється, що все в нашому житті вже позаду. Життя дуже коротке. Ми не думаємо про це часто. Нам багато чого потрібно зробити». (Ірина Ботвіна, «Брестська газета»)
