Н.ЛаБут
екскурсія в почуття
Режисер: Алла Федоришина, Заслужена артистка України
«Феромони в повітрі – кохання на порозі»
Ролі та виконавці:
Адам – Юричко Тарас, Шоробура Юрій · Евелін – Стричак Галина, Лукашонок Наталія · Дженні -Рифяк Віра, Жолінська Вікторія · Філіп – Чухонкін Володимир, Пилипчук Юрій
Н.ЛаБут написав п’єсу в 2001 році. Адам молодий студент Мідвестернського університету. Щоб якось покращити своє матеріальне становище, він влаштовується охоронцем в місцевий музей мистецтв. Тут він знайомиться зі студенткою Евелін, яка просто схиблена на мистецтві, свободі і сексі. Молоді люди проводять багато часу разом, і дівчина кардинально змінює життя Адама. Хлопець переконаний, що дівчина позбавляє його багатьох комплексів, чим робить його абсолютно іншою людиною, здатним отримувати задоволення від свого життя. Однак його найкращі друзі вороже налаштовані проти неї і вважають, що дівчина псує йому життя. В п’єсі автор зачіпає багато спірних тем і питань відносно життя, мистецтва, речей, людей, образів, предметів.
Експерименти з почуттями
Львівський театр «Воскресіння» святкує 30-річчя. З цієї нагоди у фойє представили нагороди, які театр здобув за ці роки. А ще підготували прем’єру — «Образ речей» за п’єсою Ніла Лабута у постановці Алли Федоришиної.
Героїня «Образу речей» пішла трохи далі, ніж Пігмаліон, який вигадав собі Галатею, перетворивши камінь на жінку. Евелін вирішили зробити з Адама витвір мистецтва.
До чого призводять такі експерименти з почуттями? Що таке мистецтво і що ним не є? Якими є почуття в сучасному світі й чи змінилися вони в період «Плинних часів» (так назвав нашу епоху філософ Зигмунд Бауман), «Парадоксу любові» (сучасні варіації кохання досліджував філософ Паскаль Брюкнер), коли письменник Фредерік Бегбеде нагадує про те, що «Любов живе три роки»? Доки може сягати експеримент у мистецтві, щоб не перетворитися на експеримент із життям — своїм та чужим?
Такі питання зринають під час перегляду вистави, а квартет героїв на сцені їх яскраво та іронічно втілює. Як розповіла «Ратуші» Алла Федоришина, поставити цю п’єсу в театрі вирішили вже давно, ще за життя засновника та керівника театру «Воскресіння» Ярослава Федоришина, а зреалізувати це саме тепер вирішили зокрема й через карантинні обмеження, адже в ній лише чотири дійові особи. «Граємо виставу в малому залі, бо події відбуваються в музеї сучасного мистецтва. Це приміщення більше надається для новіших форм, під час вистави глядачі й актори переходять з однієї зали в іншу, замість декорації використовуємо балкон, стіни, на яких добре робити проєкції. Актори є учасниками цих проєкцій, вони як живі картини. Глядачі дуже близько до акторів і їм добре видно емоції, тому актори можуть провести діалог більш делікатно, по-кіношному, де видно натуральність акторів», — розповідає режисерка. Жанр п’єси —
«екскурсія в почуття», ось як його пояснює Алла Федоришина: «Я не люблю, коли визначають один жанр — драму, трагедію чи комедію. У сучасних виставах зазвичай використовують усі жанри. І правда постає навіть із якихось фантасмагоричних речей, які виникають у творчості. Оскільки п’єса про почуття, тому сформулювали такий жанр. Крім того, в музеї завжди є екскурсія, експонати. Героїня вибирає героя за експоната для своєї дипломної роботи. Намагається перетворити людину на таку, що її нам нав’язує соціум, телебачення, глянцеві журнали. А за всім цим пропадає душа. Людина втрачає себе. Бо можна зробити ідеальний образ зовні, але якщо немає душі — немає людини. «Екскурсія в почуття», бо в процесі свого експерименту Евелін закохується у свого «експоната». Що було далі — дивіться у постановці, фінал якої більш відкритий та оптимістичний, ніж у п’єсі. Адже, зазначає режисерка, «людям тепер необхідні позитивні почуття — любові, весни, молодості. Я хотіла, щоб вистава була насамперед про молодість, про кохання. Для тих, хто молодий душею. І у фіналі ми залишаємо запитання. Адже попереду в молодих героїв — шлях переосмислення, здобування досвіду. Бо наразі, можливо, вони керуються навіть не завжди почуттями, а феромонами, які літають у повітрі».
Наталя ДУДКО