Міжнародний інститут театру (МІТ) із задоволенням оголошує про святкування Всесвітнього дня театру 2024, який відбудеться з 27 по 29 березня 2024 року в Лангфані, Китай. З моменту свого заснування 27 березня 1962 року Всесвітній день театру став головною подією МІТ, що об’єднує театральних ентузіастів по всьому світу у святкуванні внутрішньої цінності театрального мистецтва.Цього року ITI має честь запросити Йона Фоссе, норвезького драматурга і прозаїка, лауреата Нобелівської премії з літератури минулого року, написати Послання до Всесвітнього дня театру 2024 року.
Послання до Всесвітнього дня театру 2024 від Йона ФОССА
Мистецтво – це мир
Кожна людина є унікальною і водночас схожою на всіх інших. Наш видимий, зовнішній вигляд відрізняється від інших, це, звичайно, добре, але всередині кожного з нас є щось таке, що належить тільки цій людині, тільки цій людині, тільки цій людині. Ми можемо назвати це її духом або душею. Або ж ми можемо вирішити взагалі не позначати це словами, просто залишити це так як є. Але хоча ми всі не схожі один на одного, ми також схожі. Люди з усіх куточків світу фундаментально схожі, незалежно від того, якою мовою ми розмовляємо, який у нас колір шкіри, яке у нас волосся. Це може бути чимось на кшталт парадоксу: ми абсолютно схожі і водночас абсолютно несхожі. Можливо, людина за своєю суттю є парадоксальною, у нашому поєднанні душі і тіла – ми охоплюємо як найбільш приземлене, відчутне існування, так і те, що виходить за ці матеріальні, земні межі. Мистецтво, хороше мистецтво, у дивовижний спосіб поєднує унікальне з універсальним. Воно дозволяє нам зрозуміти, що відмінне – можна сказати, чуже – є універсальним. Таким чином, мистецтво долає кордони між мовами, географічними регіонами, країнами. Воно об’єднує не лише індивідуальні якості кожної людини, але й, в іншому сенсі, індивідуальні особливості кожної групи людей, наприклад, кожної нації. Мистецтво робить це не нівелюючи відмінності і не роблячи все однаковим, а, навпаки, показуючи нам те, що відрізняється від нас, що є чужим або іноземним. Усяке хороше мистецтво містить саме це: щось чуже, щось, що ми не можемо повністю зрозуміти, але в той же час, в певному сенсі, розуміємо. Воно містить у собі, так би мовити, таємницю. Щось, що зачаровує нас і таким чином виштовхує за межі наших можливостей, створюючи тим самим трансцендентність, яку будь-яке мистецтво повинно нести в собі і до якої повинно вести нас. 2 of 2 pages Я не знаю кращого способу об’єднати протилежності. Це абсолютно протилежний підхід до насильницьких конфліктів, які ми так часто бачимо у світі, і які потурають руйнівній спокусі знищити все чуже, все унікальне і відмінне, часто використовуючи найнелюдськіші винаходи, які технологія надала нам у розпорядження. У світі існує тероризм. Існує війна. Адже люди мають і тваринний бік, керований інстинктом сприймати іншого, чужого, як загрозу власному існуванню, а не як захоплюючу таємницю. Так зникає унікальність – відмінності, які ми всі можемо бачити, – залишаючи по собі колективну однаковість, де будь-яка інакшість є загрозою, яку потрібно викорінити. Те, що зовні сприймається як відмінність, наприклад, у релігії чи політичній ідеології, стає чимось, що потрібно перемогти і знищити. Війна – це битва проти того, що лежить глибоко всередині кожного з нас: чогось унікального. І це також битва проти мистецтва, проти того, що лежить глибоко всередині всього мистецтва. Я говорив тут про мистецтво загалом, а не про театр чи драматургію зокрема, але це тому, що, як я вже казав, все хороше мистецтво, в глибині душі, обертається навколо одного й того ж: взяти абсолютно унікальне, абсолютно специфічне, і зробити його універсальним. Поєднати особливе з універсальним через художнє вираження: не усунути його специфіку, а підкреслити цю специфіку, дозволити чужому і незнайомому засяяти яскравіш
Йон ФОСС, Норвегі
Йон Фоссе – відомий норвезький письменник, який народився 1959 року. Він відомий своєю великою творчою спадщиною, яка включає п’єси, романи, поетичні збірки, ессе, дитячі книги та переклади. Стиль письма Фоссе характеризується мінімалізмом т емоційною глибиною, що робить його одним з найбільш виконуваних драматургів у
світі. У 2023 році він отримав Нобелівську премію з літератури за свої новаторські п’єси та прозу, які надають голос невимовному. Твори Фоссе перекладені більш ніж п’ятдесятьма мовами, а постановки пройшли на більш ніж тисячі сценах по всьому світу. Його мінімалістичні та інтроспективні п’єси, що часто межують з ліричною прозою та поезією, продовжують драматичну традицію, започатковану Генріком Ібсеном у 19 столітті. Творчість Фоссе асоціюється з постдраматичним театром, а його видатні романи описують як постмодерністські та авангардні через їхній мінімалізм, ліризм та нетрадиційне використання синтаксису. Фоссе здобув міжнародне визнання як драматург завдяки своїй п’єсі “Nokon kjem til å komme” (1996; “Хтось прийде”, 2002), відомий своїм радикальним скороченням мови та потужним вираженням людських емоцій. Натхненний такими митцями, як Семюель Беккет і Томас Бернхард, Фоссе поєднує локальні зв’язки з модерністськими техніками. Його роботи зображують невизначеність і вразливість людського досвіду без нігілістичного презирства.
У своїх п’єсах Фоссе часто залишає незавершені слова або дії, створюючи відчуття невирішеної напруги. Теми невизначеності та тривоги досліджуються в таких п’єсах, як “Natta syng sine songar” (1998; “Нічні пісні”, 2002) та “Dødsvariasjonar” (2002; “Варіації смерті”, 2004). Сміливість Фоссе у заглибленні в тривоги повсякденного життя – сприяла його широкому визнанню.
Романи Фоссе, такі як “Morgon og kveld” (2000; “Ранок і вечір”, 2015) та “Det er Ales”
(2004; “Алісс біля вогнища”, 2010), демонструють його унікальну мову, що характеризується паузами, перериваннями, запереченнями та глибокими питаннями. Трилогія “Trilogien” (2016) та септологія “Det andre namnet” (2019; “Інше ім’я”, 2020) продовжують дослідження Фоссе тем любові, насильства, смерті та примирення. Використання Фоссе образів і символіки помітне в його поетичних творах, зокрема у збірці “Sterk vind” (2021) та збірці поезій “Dikt i samling” (2021). Він також переклав норвезькою мовою твори Георга Тракля та Райнера Марії Рільке. Загалом твори Йона Фоссе заглиблюються в сутність людського буття, торкаючись тем невизначеності, тривоги, любові та втрати. Завдяки своєму унікальному стилю письма та глибокому дослідженню повсякденних ситуацій, він зарекомендував себе як визначна постать у сучасній літературі та театрі